Maria Primachenko’s fantastic beasts – FAMILY WORKSHOP

What mysteries do Maria Primachenko’s fantastic beasts hide?

*IN UKRANIAN BELOW*

Immerse yourself in the world of fantastic creatures by Ukrainan artist Maria Primachenko and draw your own mysterious beasts in this unqiue style wth oil pastel colors.  

We will offer guests to get to know Ukrainian culture through art, literature, and animation. This workshop is for families free of charge and is part of our education program at the Nordic House. See more here. 

Your guide to Ukrainian art will be Yulia Sapiga, Ukrainian curator in residence at Nordic House. 

About Yulia:
Yulia lived and worked in the city of Lviv until the war changed her plans. She has been working as an art curator and art manager for 4 years now, educated at the Lviv National Academy of Arts and has a BA in Art History. Yulia curates her own project FOL`GA street gallery, the essence of which is the introduction of contemporary art into the street space outside the framework of the classical gallery.

“I draw sunny flowers because I love people, I create for the joy, for the happiness of people, so that all nations love each other, so that they live like flowers all over the earth…” – Maria Primachenko. 

Maria Primachenko is a Ukrainian artist, a representative of “naive art”. 

Art critics put the bright, original work of Maria Primachenko on par with the works of world-famous primitivist artists Henri Rousseau and Niko Pirosmani. Marc Chagall admired her works, and Pablo Picasso said: “I adore the talent of this genius Ukrainian”. Primachenko’s paintings have become a kind of phenomenon, because her unique, recognizable style, which is called “folk primitive”, Maria created herself, having studied for only one year in the experimental workshops of the Kiev Museum of Ukrainian Art. 

Maria was born in 1909 in a small village Bolotnya in Kiev region and, despite the success of her work in Kiev, Paris, Prague, Vienna and other cities of Europe, she spent her life in her native village, never going to conquer the big cities. 

During her long life Maria Primachenko created hundreds of narrative and ornamental compositions. She painted mostly in gouache, signed her works “M.P.” and wrote the title on the back of it, which added new meanings to her paintings or revealed the content of her works. These small texts in the form of poems, proverbs or wishes form an integral part of the artist’s work. The artist wrote her fantasy titles in vernacular without any punctuation or grammar rules – Maria Primachenko graduated from a four-grade school. Simple and naive in a good way, these captions sound witty and amusing. “The bear and the baby are at the resorts. And the bear sucks his paw. Woe to the man who can’t cook.” 

Interestingly, Maria Primachenko saw exotic animals only on TV, she never visited the zoo – so she still created “unseen animals,” rather than drawing real lions, monkeys and crocodiles. 

Maria Primachenko survived the Chernobyl disaster in her own house, located only 40 kilometers from the nuclear plant. When the artist’s family learned about the explosion her son Fedir suggested leaving home, Maria Primachenko refused and decided for everyone: “We won’t go anywhere. Go, pinch the cuttings. And then sit down and paint, so that people can see what beauty is on the ground. That’s how we stayed in our home village.” 

The artist passed away in 1997, when she was 89 years old, and she painted till her last day in spite of severe illness – poliomyelitis, which she was ill with from her childhood. Her paintings and creativity kept her alive. 

According to the decision of UNESCO, 2009 was the year of Maria Primachenko: this is how the world celebrated her 100th anniversary. 

_________________________________________________________________
Які таємниці приховують в собі фантастичні звірі Марії Примаченко?  

У вересні 2022 року ми запускаємо серію безкоштовних майстер-класів для дітей та їхніх батьків. Ми запропонуємо гостям познайомитися з українською культурою через мистецтво, літературу, анімацію.

Вашим гідом в українське мистецтво буде Юлія Сапіга – українська кураторка на резиденції у Нордік Хаус.  

Про Юлію: 
Юлія жила і працювала у місті Львів, поки війна не змінила її плани. Вже 4 роки вона працює як арт-кураторка та арт-менеджерка, освіту здобула у Львівській національній академії мистецтв і має ступінь бакалавра з мистецтвознавства. Юлія курує свій власний проєкт вулична галерея FOL`GA, суть якої полягає у інтеграції сучасного мистецтва у вуличний простір поза рамками класичної галереї. 

«Малюю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб усі народи любили один одного, щоб жили вони, як квіти по всій землі…» — Марія Примаченко 

Марія Приймаченко – українська художниця, представниця “наївного мистецтва” (“народного примітиву“). 

Яскраву, самобутню творчість Марії Приймаченко мистецтвознавці ставлять в один ряд із роботами всесвітньо відомих художників-примітивістів Анрі Руссо та Ніко Піросмані. Її роботами захоплювався Марк Шагал, а Пабло Пікассо говорив: «Я схиляюся перед талантом цієї геніальної українки». Картини Приймаченко стали своєрідним феноменом, адже свій унікальний, відомий стиль, який називають «народний примітив», Марія створила сама, провчившись лише один рік в експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва. 

Марія народилася 1909 року у невеличкому селі Болотні Київської області і, не дивлячись на успіх її робіт у Києві, а також Парижі, Празі, Відні та інших містах Європи, вона провела у рідному селі все своє життя, так і не поїхавши підкорювати великі міста. 

За своє довге життя Марія Приймаченко створила сотні сюжетних та орнаментальних композицій. Художниця писала переважно гуашшю, підписувала свої роботи «М. П.», а на звороті роботи писала назву, яка доповнювала і надавала її картинам нові сенси або розкривала зміст робіт. Ці невеликі тексти – вірші, приказки чи побажання – становлять невід’ємну частину творчості художниці. Фантастичні назви-підписи художниця писала народною мовою, не дотримуючись правил пунктуації та граматики — Марія Примаченко закінчила чотири класи школи. Прості та наївні, ці підписи звучать дотепно і незвично. «Ведмедиця з малюком на курортах. А ведмідь лапу смокче. Горе тому мужику, який готувати не вміє». 

Цікаво, що екзотичних звірів Марія Приймаченко бачила лише по телевізору, а в зоопарку не була – оточення не вітало цю ідею, щоб художниця, як і раніше, створювала “небачених звірів”, а не малювала реальних левів, мавп та крокодилів. 

Марія Примаченко пережила катастрофу на Чорнобильській АЕС у власній хаті, розташованій лише за 40 кілометрів від атомної станції. Коли у сім’ї художниці дізналися про вибух і син Федір запропонував виїхати з дому, Марія Примаченко відмовилася та вирішила за всіх: «Нікуди не поїдемо. Іди, прищепи живці. А потім сідай і малюй, щоби люди бачили, яка на землі краса була». Так і лишились у рідному селі. 

Художниці не стало 1997 року, коли їй було 89 років, і до останнього дня вона малювала, незважаючи на тяжку хворобу — поліомієліт, на яку хворіла з дитинства. Її картини та творчість допомагали їй жити. 

За рішенням ЮНЕСКО 2009 рік став роком Марії Приймаченко: так світ відзначив її 100-річний ювілей.